Короткий зміст

Синдром кубітального каналу — це защемлення ліктьового нерва в ділянці ліктьового суглоба, що викликає оніміння мізинця та безіменного пальця, біль у передпліччі та м'язову слабкість кисті. Проблема ефективно вирішується хірургічною декомпресією або транспозицією (переміщенням) нерва, що знімає компресію та запобігає атрофії м'язів.

Синдром кубітального каналу

Причини

Синдром кубітального (ліктьового) каналу знаходиться на другому місці по частоті серед тунельних нейропатій верхньої кінцівки (перше місце займає синдром карпального (зап’ястного) каналу).

Найпоширеніша причина виникнення цього синдрому – регулярна «мікротравматизація» в місці проходження ліктьового нерва через область ліктьового суглоба.

Це може статися внаслідок довготривалого тиску на суглоб перебуваючі в одноманітній позі, наприклад:

  • при тривалій телефонній розмові,
  • при опорі руки на кришку столу,
  • або при звичці водія виставляти руку у вікно керуючі транспортним засобом.

Симптоми

Підвищують ризик виникнення синдрому такі фактори, як велика частота згинальних рухів в ліктьовому суглобі:

  • робота з важелями,
  • підняття рук,
  • тягнучі рухи у верхній кінцівці,
  • здавлення ліктьової ділянки під час виконання робіт на заводському верстаті,

Прояви

При синдромі кубітального каналу людина пред’являє скарги:

  • на оніміння і парестезії (відчуття “повзання мурашок”) в області ліктьової частини тильної поверхні кисті;
  • оніміння в мізинці і безіменному пальці, а також порушення їх згинання;
  • в області ліктя турбують болі, які посилюються при холодній погоді;
  • також з’являються слабкість і атрофія (зменшення) дрібних м’язів, при цьому кисть набуває форми «пазуристої пташиної лапи».

Лікування

На початковому етапі лікування пацієнту призначається консервативна терапія, яка включає:

Хірургічне втручання

При хірургічному лікуванні синдрому кубітального каналу виконуються наступні види оперативних втручань:

  • Невроліз – під операційним мікроскопом через відносно невеликий (до декількох сантиметрів) розріз проводиться звільнення нерва від здавлюючих тканин – рубців, спайок, гіпертрофованих зв’язок і т.д.
  • Переміщення нервового стовбура з жорсткого кістково-фіброзного каналу в більш вільне м׳ягкотканинне «ложе» – в ліктьову ямку.
  • Установка електродів для стимуляції нервового стовбура – таке втручання може поєднуватися з вищезгаданими. Електрод, встановлений епіневрально, дозволяє проводити пряму стимуляцію нерва, що істотно покращує результати відновлення його функцій.

Всі види оперативного лікування синдрому кубітального каналу постійно застосовуються в роботі нейрохірургічного відділення КНП. На базі нашої лікарні є повний спектр лікувально-діагностичних можливостей для правильного і безпечного лікування даного захворювання.

Лікар-нейрохірург Борблик Є.В.

Залишити коментар